Пятница, 29.03.2024, 16:21
Приветствую Вас Гость | RSS

Новоград-Волынский

в/ч 11019 - Страница 3 - Форум

[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
  • Страница 3 из 3
  • «
  • 1
  • 2
  • 3
Форум » Новоград-Волынский » Военная служба в Новоград-Волынском » в/ч 11019 (114-й гвардейский парашютно–десантный полк)
в/ч 11019
zwiahelДата: Вторник, 07.04.2015, 20:56 | Сообщение # 31
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 2675
Репутация: 2
Статус: Offline
Отец Ларисы и Наташи Дударь (стоит 4-й слева) офицер-артиллерист 114-го гвардейского парашютно-десантного полка , 31-й гвардейской воздушно-десантной дивизии в г. Новограде- Волынском. 1951г. из альбома Н.Заводской




В городском парке. Отец Ларисы и Наташи Дударь (справа). Начало 50-х годов, из альбома Н.Заводской




Отец Ларисы и Наташи Дударь с дочерью Ларисой. 1949-1950 г.г. из альбома Н.Заводской.



Прикрепления: 9413196.jpeg (159.1 Kb) · 8512797.jpeg (89.2 Kb) · 4425194.jpeg (140.2 Kb)
 
lytvynecjgeniaДата: Воскресенье, 24.05.2015, 19:01 | Сообщение # 32
Генерал-майор
Группа: Пользователи
Сообщений: 280
Репутация: 2
Статус: Offline
Познайомився з людиною на 9 Травня. Сумкин Петро Павлович,1925 р. народження, Казахстан.

Батько мій родом з міста Лбіщенска, зараз носить ім'я Чапаєва. Він приймав участь у громадянській війні, воював в Чапаєвській дивізії. Потім якимось чином попав у Казахстан, жили ми в Уральську. Закінчив 6 класів. Як виповнилось мені 18 років, січень 1943 р., я добровільно пішов в армію.

В уральську була сформована команда, яку відправили в Оренбург в запасний полк. Пробув я там півроку, присвоїли звання сержанта, поставили на посаду командира відділення.

Приїжджають покупці, капітан і старший лейтенант. Я покрутився біля штабу і
дізнався, що набирають в десантні війська. Тоді я підійшов до них і попросив,
щоб мене взяли до себе.

Капітан почав мене розпитувати про освіту, де народився, що вмію, чи орієнтуюся на місцевості. Коли узнали, що не вмію орієнтуватися на місцевості, получив відмову. Я підійшов до старшоголейтенанта Попова і попрохав, щоб він допоміг мені потрапити в десантники.

У випадку вирішення мого питання позитивно і пообіцяв могорич. Через дві доби
мене викликають в штаб і об’являють, що мене зараховано . Всіх солдат, що
потрапили в десантники, потягом відправили в місто Калінін, на 14 км шосе Москва-Ленінград.

Попали в 100 гвардійську дивізію ордена Кутузова. Жили в землянках. Стрибали з Лі-2,
постійні треніровки. Стрибали без запасних парашутов. Був випадок, солдат попав
на електролінію, загинув. Декілька раз приземлялися серед стада корів. Було у
мене під Калініном близько 20 стрибків.

Ротний командир – Камишов, взводами командували Гайдук, Цицлятин. Там же об’явили, що наша дивізія, яка складалася з 9, 10 і 12 бригад, переходить у підлеглість Верховному Главнокомандующого.

Наступив 1944 р. Нассадять на потяг і везуть на фронт. В м. Чопі пересаживают на інший потяг, який був обладнаний на європейську ширину колеї, і везуть в Угорщину. Під угорським містечком Кегкимед продовжуємо треніровки.

12 серпня 1944 р. пішли на фронт, по дорозі об’явили, що тепер ми – піхотна частина. Приймали участь в боях за Будапешт. Спочатку взяли Буду, потім – Пешт. Німці швидко біжали, тільки біля озера Балатон ми були атаковані. Бої були важкі.

Далі воював в Австрії, брав Відень. Багато там втратили товаришів. Після взяття Відня, нам оголосили, що йдемо в Чехословаччину. В Альпах, біля міста Папа, був ранений, попав шпиталь. Поранення було серьезное. Разом зі мною попав в шпиталь мій товариш – Іван Іванович Терехов.

В дворі шпиталя жив мадяр Шандор. Його батько під час першої світової війни попав у полон російським військам, де вивчив російську мову. Повернувши додому, навчив сина російської мови. Шандор часом приносив палінку, по нашому самогонку. В шпиталю готовилися відрізати мені руку. Вирішив я приготуватися до операції. Теренова попрохав принести від Шандора палінку.

Перехов приніс мені денатурату, сказав що у Шандора не було самогону. Випивши, я пішов на операцію. Захожу в операційну палатку, а там мій лечещий лікар і ще один чоловік, повний, пузатий. Лікар відругав трохи, що випивши. Пришло два санітара, розділи, поклали на стіл.

Далі ліки, я і заснув. Не пам’ятаю, як завезли в палату. Проснувся і до руки, вона
ціла. Я з радості випив ще денатурату і знову спати. З шпиталю відправили мене назад, в медроту. Віддали мій автомат і речовий мішок. Якщо казати правду, то
солдати були озброєні ще в кінці війни гвинтівками. Я як командир відділення
мав автомат ППШ.

Пішов до своєї частини. Попереду були кущі, в них хтось розмовляв.
Я став прислуховуватись, то звідти чути німецьку мову. Я побіг в свою роту,
командиру доповів. Почався бій. Ми знищили групу в півсотні чоловік німців і
власовців. За цей бій був нагороджений орденом «Червоної Зірки».

Звістку про Перемогу япочув в угорському місті Шалнон, в шпиталю. На тій війні воювали мої батько і два брати. Яків був механік-водітелем, Георгій – піхотинцем.

Всі ми повернулися живими.Частину нашу, 9 бригаду 100 десантної дивізії, перевели в Білу Церкву. Через деякий час в Олександрію, Кіровоградської області. Бригаду переформували в полк, перевели в Кривий Ріг, де простояли в таборах до 1948 р.

Стрибки, треніровки. В жовтні вишикували наш 298-й, в/ч 33499, десантний полк на плацу і об’явили, що починаються великі навчання і десантники приймають у них участь. Посадили в літаки і вибросили під Староконстантіновском.

Пішки добралися до Новоград-Волинського. 1 батальйон посадили в ешелон і відправили в Олександрію, де на його базі був сформований новий полк.

2 батальйон залишився в Новограді, на базі якого сформували 298 десантний полк. Казарми полка розміщались на вул. Червоноармійській. Командир полка – полковник Мокшин, який пройшов усю війну. Після нього командиром полка став Кузін. Командир 2 батальйону – майор Красов. Моїм ротним командиром був Колов. Я займав посаду старшини роти.

В Брониках був аеродром, стояли там Лі-2. В Івашківці знаходився аеростат. Стрибали з 400 м. Парашутна вишка стоялана території полка. Жили в казармах. Поряд гаубвахта. Ходили на танці.

Билися з моряками та танкістами. Частенько в кущах, де зараз пам’ятник «Літак», ми
очікували танкістів, що не пускати їх в місто. В 1956 р. осінню полк підняли по тривозі. Але увесь особовий склад був відправлений на целіну, на збір
врожаю. В частині залишились тільки офіцери і старшини. Літаками доставили
особовий склад в Новоград, ночію отримали парашути і уклали їх. Машинами до
Львова, далі на літаки і в Угорщину.  

Там посадили на аеродром, пробули деякий час. За Угорщину отримав медаль «За боевые заслуги». З Угорщині в Чернівці. Там нам оголосили, що частина расформовується, хто хоче залишитися в армії, нехай самостійно шукає роботу.

Нас, четверо чоловік, поїхали в Новоград, бо там залишились сім'ї. Звернулись в танкову дивізію, там пішли нам на зустріч. Я був направлений служити у важкий танковий полк. Прослужив до 1960 р.

Комбатом у мене були підполковники Бєляєв, Найді. Ротними – Кузнєцов, Шаронов. Через
деякий час наш батальйон перекинули у середній полк, там старшини були свої.

Мусів я знову шукати роботу, направили в Ракетну бригаду. На пенсію вийшов у
1969 р. Працював охоронцем в банку, потім довгий час працював кочегаром в садку
№3, що на Червоноармійську.  



Прикрепления: 4560402.jpg (96.7 Kb) · 6104493.jpg (133.5 Kb)
 
zwiahelДата: Среда, 27.05.2015, 12:43 | Сообщение # 33
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 2675
Репутация: 2
Статус: Offline
Спасибо lytvynecjgenia. Воспоминания интересные, в них военная и послевоенная история 31-й гв. дивизии десантников стоявшей в Н-Волынском до 1956 года.

Есть несостыковки по нумерации полков перед венгерскими событиями. Интересна информация о базовых местах проведения прыжков.
 
lytvynecjgeniaДата: Воскресенье, 26.06.2016, 16:10 | Сообщение # 34
Генерал-майор
Группа: Пользователи
Сообщений: 280
Репутация: 2
Статус: Offline
В місті проживає Гончарова Людмила Миколаївна (Євтушенко),1934 р. народження, м. Чита. Служила в десантному полку, операційна сестра медсанбату. Учасник угорських подій. Кого зацікавить, можу завести додому.
 
pm-2kДата: Понедельник, 20.02.2017, 21:35 | Сообщение # 35
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 2
Репутация: 0
Статус: Offline
Добрый! Мой дед – Белов Михаил Ипатович командовал парашютно-десантным батальоном 381-гопарашютно-десантного полка 31-ой гвардейской воздушно-десантной дивизии. До исхода декабря 1956г. был военным комендантом 22-горайона, также в западной части Будапешта. Прикладываю фото десантников батальона подполковника М.И. Белованагражденные Правительством СССР.
 
pm-2kДата: Понедельник, 20.02.2017, 21:38 | Сообщение # 36
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 2
Репутация: 0
Статус: Offline
Прикрепления: 9515063.jpg (126.6 Kb) · 9385013.jpg (199.4 Kb)
 
dmtrtoporovДата: Понедельник, 21.11.2022, 22:20 | Сообщение # 37
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
Здравствуйте.
Если возможно, прошу помочь.
Мой дед служил в Новоград-Волынском с 1949 по 1952 годы, в/ч 11019, был командиром стрелкового отделения. Если есть данные, фотографии прошу помочь с информацией. Заранее благодарен.
 
Форум » Новоград-Волынский » Военная служба в Новоград-Волынском » в/ч 11019 (114-й гвардейский парашютно–десантный полк)
  • Страница 3 из 3
  • «
  • 1
  • 2
  • 3
Поиск: