Пятница, 29.03.2024, 01:09
Приветствую Вас Гость | RSS

Новоград-Волынский

Саме в партизанських лісах вся моя родина змогла вижити - Форум

[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
  • Страница 1 из 1
  • 1
Форум » Новоград-Волынский » Городская жизнь » Саме в партизанських лісах вся моя родина змогла вижити
Саме в партизанських лісах вся моя родина змогла вижити
zwiahelДата: Пятница, 20.09.2013, 07:31 | Сообщение # 1
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 2675
Репутация: 2
Статус: Offline
Напередодні Дня партизанської слави відомий житомирянин, заслужений майстер народної творчості України, Микола Марцинюк розповів про своє воєнне дитинство, яке пройшло в партизанському загоні у Новоград-Волинському районі.

- Миколо Миколайовичу, коли розпочалася війна, Ви були ще зовсім маленьким хлопчиком. Чим і як Вам запам'ятався цей початок?

- Мені тоді ледь виповнилося п'ять років. Мій батько, який пройшов фінську війну та Бесарабію, тільки-но повернувся додому... Пам'ятаю, як батьки дуже швидко зібралися, взяли мене з маленькою сестричкою і поїхали в Новоград-Волинський район, де жили мамині батьки. Там вже люди знали, що формуються партизанські загони, і селяни масово йшли до лісу. Ми приїхали вночі. Мій дідусь, Антон Йосипович Васьковський, зібрав усю рідню, і ми всі пішли до партизанів... Разом із нашою сім'єю до лісу пішли декілька двоюрідних племінників дідуся, двоє моїх двоюрідних дядьків і тітка по маминій лінії. Цікаво, що всі наші родичі-партизани, залишилися живими.

- То Ваш дідусь фактично зберіг родину?

- Так, його заслуга в тому, що він зібрав усіх родичів і повів за собою. Головне, що він одразу зрозумів, що саме в партизанах можна буде не тільки боротися проти ворога, а й вижити.

- Скільки Вам довелося жити в лісі?

- З початку 1942 по грудень 1943 року, аж поки на початку 1944 року не звільнили Житомирщину.

- Як харчувалися партизани?

- По селах тоді була страшна біднота, так що селяни помагати загону харчами не могли. Влітку в лісі вижити легше, а взимку було дуже тяжко. Доводилося голодувати. Коли не було що їсти, брали глицю, варили й пили. Пам'ятаю, як у батька розхиталися зуби - почалася цинга.

- А якийсь особливий випадок із тих часів запам'ятали?

- Якось граючись із однолітками, ми помітили, що по дорозі з Новограда-Волинського їде німецька легкова машина, а за нею - величезний німецький танк під радянським червоним прапором. Ми одразу побігли попередити про німців, однак дорослі нас заспокоїли, мовляв, це партизани приїхали. Річ у тім, що в Новограді стояли німецькі військові частини, і для догляду за технікою та ремонту німці наймали місцевих жителів. Таким чином до них потрапили двоє наших партизанів, які підготували танк і машину і якимось дивом на них утекли.

- Після цього, вочевидь, партизанам прийшлося нелегко?

- Німці зрозуміли, що десь поблизу є партизани, і почали прочісувати ліс. Невдовзі після цього випадку ми з хлопчиками гралися неподалік від нашого партизанського поселення. Палимо вогнище, сидимо на невеличкій галявинці, а десь метрів за 50 - уже ліс.

Раптом я бачу: прямісінько на нас, шеренгою плече-в-плече з лісу виходять німці. Причому, йшли тихесенько - ніде ніщо не тріснуло, не шелеснуло. Солдати тримали в руках гвинтівки з багнетами. Перед ними йшла така ж шеренга, тільки солдати, які рухались попереду, якось припадали на коліно і виходило так, що ці багнети стирчали і зверху, і знизу.

Як я тоді перелякався! Пам'ятаю досі, як ми притиснулися один до одного, і почали їх благати: "Дядечки, не вбивайте!" І можете собі уявити, один із них сказав російською мовою із сильним акцентом: "Нет, нет, мальчики!". Вони дійсно пройшли повз нас і не зачепили. Я з того переляку загубив у траві свою іграшкову гвинтівочку, яку дідусь мені з дерева вистругав...

- Чим ця облава закінчилася?

- Німці пройшли, а ми кинулися до нашого розташування і встигли попередити партизанів. Потім я побіг до партизанської хатини, де були дід, бабуся, мама і сестричка. Перед хатиною на паркані висіло шкіряне пальто, гвинтівка на 5-7 зарядів і сумка з патронами. Тільки-но я сказав батькові про німців, аж тут бачимо: та сама шеренга суне на нас.

Батько спокійно встав, у них на очах зняв гвинтівку і сумку з патронами, прикрив їх кожанкою і пішов до хати, а там у нас був запасний вихід, біля якого завжди напоготові стояв віз із впряженим конем. Ми мерщій сіли на воза і виїхали прямо в густий ліс, який був одразу за хатою. Коли ми були вже в гущавині, батько зіскочив з воза і приєднався до партизанів, бо саме почався бій.

Партизани оточили німців і перебили їх тоді дуже багато. А коли ми їхали вже по сосновому лісі, у нас німці стріляли з кулемета. До цього часу пам'ятаю свист куль.

- Нікого не поранило?

- Мама нас із сестричкою подушками накрила, а сама з бабусею бігла поряд із возом. Через пару днів мама знайшла у мене на голові декілька сивих плям. Сивина вкрила моє русяве волосся якимись дивними пучками.

- А про Вашу особисту участь у партизанському русі щось можете розповісти?

- Якось мене з мамою і бабусею відправили до Житомира на завдання. Раненько ми встали і вирушили, а прийшли аж пізнього вечора. Пам'ятаю, мені тоді вперше в житті стало погано з серцем. Це й не дивно: фактично голодні, ми за день подолали майже 70 км.

Крім того, було сильне нервове напруження, бо ми йшли узбіччям, а по дорозі постійно їздили німецькі машини. Вже вранці другого дня на околиці Житомира ми зустрілися з тими людьми, яким треба було передати записку від партизанів. Так ось: ця записка була зашита у мене в штанцях...

Розмову вела

Наталія Міжигурська, Укрінформ
 
zwiahelДата: Пятница, 20.09.2013, 07:48 | Сообщение # 2
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 2675
Репутация: 2
Статус: Offline
Пример не совсем удачного интервью. Не приведено название партизанского отряда, фамилии партизан и командиров, не указано конкретное место диcлокации.

Вообщем виртуальный партизанский отряд в окресностях Новограда-Волынского.
 
NNikolajДата: Пятница, 20.09.2013, 18:38 | Сообщение # 3
Лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 45
Репутация: 0
Статус: Offline
Можливо варто з самим героєм інтервю звязатись?

http://www.tvorchist.com.ua/pages_254.html
Марцинюк МиколаМиколайович,«Заслужений майстер народної творчості України» (традиційна вишивка).Тел. дом. 36-33-77.Учасник виставки майстрівнародної творчості області у творчому звіті майстрів мистецтв Житомирщини (м. Київ, Національний Палацмистецтв «Україна»), «Містечка майстрів» Міжнародного свята літератури і
мистецтва «Лесині джерела» (м. Новоград-Волинський), обласного свята
декоративно-прикладного мистецтва «Майстерний червень» (м. Житомир).
 
verhal2Дата: Пятница, 20.09.2013, 23:08 | Сообщение # 4
Генерал-полковник
Группа: Проверенные
Сообщений: 957
Репутация: 7
Статус: Offline
Цитата (NNikolaj)
- А якийсь особливий випадок із тих часів запам'ятали?
- Якось граючись із однолітками, ми помітили, що по дорозі з Новограда-Волинського їде німецька легкова машина, а за нею - величезний німецький танк під радянським червоним прапором. Ми одразу побігли попередити про німців, однак дорослі нас заспокоїли, мовляв, це партизани приїхали. Річ у тім, що в Новограді стояли німецькі військові частини, і для догляду за технікою та ремонту німці наймали місцевих жителів. Таким чином до них потрапили двоє наших партизанів, які підготували танк і машину і якимось дивом на них утекли.
 Такой факт имел место быть. 
Летом 1943 года из ремонтных мастерскиз  территория (современного рем.завода) двумя советскими военнопленными,выполняющими ремонт бронетехники, был угнан  востановленный советский танк Т-26. Беспрепятственно проехал через весь город , пересёк житомирский мост , разогнав при этом полицейский наряд и двинулся по шоссе на Житомир. В р-не с.Соколив  закончилось топливо, танк был брошен, беглецы ушли в лес,где наткнулись на партизан. Ни о каком эскорте ,в виде легковушки и развевающемся красном знамени на броне, речи быть не могло и самое главное, что всё это происходило ночью.
Видимо автор услышал об этом наутро от взрослых, а в наши дни "записал себя" в свидетели виденого
Цитата (zwiahel)
- Чим ця облава закінчилася? -
Німці пройшли, а ми кинулися до нашого розташування і встигли попередити партизанів.
 Удивляе скорость перемещения детей! Выходит пропустили немецкую шеренгу,затем её обогнали ,оставаясь незамеченными, и предупредили партизан.
 
Форум » Новоград-Волынский » Городская жизнь » Саме в партизанських лісах вся моя родина змогла вижити
  • Страница 1 из 1
  • 1
Поиск: