Цей дот я знаю як свої п'ять пальців. Справа у тому, що на тому боці залізниці, на яку дивляться амбразури, був сінокос мого дідуся-залізничника, яким він користувався протягом багатьох років. А на протилежному березі Смолки, справа, якщо стояти перед мостом у напрямку на Житомир, були залишки приміщення для варти, яка охороняла міст під час німецької окупації. Вартівниками були мадяри. Дід розказував, що вони ставилися до місцевого населення набагато гірше ніж фашисти.