пам’яті Юхима Никаноровича Загривого.
Чергова річниця визволення міста співпала зі зверненням мешканців вул.Тимошенка з проханням встановити на їх вулиці інформаційну дошку С.К.Тимошенка (назву для нової вулиці запропонував Ю.Н.Загривий). Постало питання, яке відношення має С.К.Тимошенко до міста та до його визволення. Пряме — як до міста так і до його визволення 1920 року.
Новоград-Волинська операція увійшла до усіх енциклопедій, крім відповідного розділу в історії міста дякуючи політичним уподобанням його автора. Під час радянсько-польської війни 1920 р., після поразки у Київській операції, частини польської армії відійшли на рубіж річки Уж, Уборть, Случ. У нашому місті оборонялася група «Случ» генерала Ромера: 2 піхотних, 1 кавалерійська дивізія, яка нараховувала біля 21 тис. багнетів, 3 тисячі шабель, 360 кулеметів і 60 гармат. Важливість міста підкреслювалась тим, що у той час тут неодноразово бував Й.Пілсудський .
15 червня 1920 року 1-ій Кінній армії було поставлено завдання — заволодіти районом Новограда-Волинського і далі розвивати наступ на Рівне. На той час ця армія (командуючий С.М.Будьонний, члени РВР Ворошилов, Щаденко, С.К.Мінін) мала близько 3 тис. багнетів, біля 16,5 тис. шабель, 670 кулеметів і 100 гармат, декілька бронепоїздів і авіагрупу. Наступ почався зранку 19 червня — частини 1-ої Кінної на дільниці Сушкі, Рясне, Бараші, Симони успіху не мали, а частини 12 армії (Г.Н.Восканов) ввійшли до Коростеня. У зв’язку з успіхом під Коростенем плани поміняли і 20 червня частини Першої кінної захопили Киянку, Ємільчинського р-ну, Кутузове (нині Володар-Волинський), ввійшли у район Яблунця, Неділищ. У ніч на 22 червня поляки почали відхід на рубіж Рогачів—Новоград-Волинський—Ємільчино, де завчасно була підготовлена смуга оборони, а навколо нашого міста був підготовлений укріпрайон.
З 23 червня почались п’ятиденні жорстокі бої за місто. Причому поляки не тільки оборонялися, але й активно контратакували. Спроба прорвати оборону з півночі успіху не мала. 26 червня активними атаками 4-ї кав. дивізії (начдив Ф.М.Летунов), горна бригада 11 кавдивізії захопили супротивника на дільниці Могильня-Чижівка — Лубчиця, 6-та кав. дивізія (нач. дивізії С.К.Тимошенко) форсувала р.Случ у районі с.Гульськ і захопила важливий плацдарм у районі Івашковки, на світанку в районі Лубчиці форсували Случ 2 бригади 11-та кав. дивізії (Ф.М.Морозов) і після запеклого бою 6-та кав. дивізія С.К.Тимошенко обхідним ударом із заходу визволили місто.
У складі 6-ої кав. дивізії місто визволяли чотири майбутніх маршали — С.К.Тимошенко, К.О.Мерецков, П.С.Рибалко, К.С.Москаленко . Комісар бригади П.С.Рибалко наказом РВР 1-ої кінної був 1 липня 1920 р. призначений головою Нов.-Волинського ревкому. Колоритну фігуру С.К.Тимошенко яскраво описав І.Бабель , який вивів його в своїй збірці оповідань «Кінармія» під прізвищем «Савицький». І хоч І.Бабель називає у своїй збірці Случ Збруєм, перше оповідання починається зі слів «Начдив шість доніс про те що Нов.-Волинський захоплено сьогодні на світанку. Штаб виступив з Кропивні...» Після визволення, доля розлучила К.С.Москаленка з містом на 21 рік, але в липні 1941 року йому ще довелося захищати місто, будучи командиром 1-ої протитанкової артбригади. Він уміло організував протитанкову засідку у районі Вишківка — Чижівка і не дав німцям обійти наше місто з півночі — німці обійшли місто через Гульськ. Начальник 11-ої кав. дивізії Ф.М.Морозов загинув З жовтня 1920 р. і дивізії було присвоєно його ім’я. 19 липня 1920 р. під Дубно загинув комбриг-2 тієї ж дивізії орденоносець М.С.Патолічев а визволитель міста С.К.Тимошенко «доріс» до наркома оборони СРСР. І.Бабель, який у той час служив у політвідділі 1-ої кінної, яскраво описав наше місто у своїх оповіданнях, був репресований.
У боях за місто брав участь М.О.Островський в якості конармійця 4-ї кавалерійської дивізії. Ось як він описав штурм міста: «Напоенные хмелем побед, со страстной яростью кидались кавалерийские дивизии в атаки на Новоград-Волынский — сердце польского тыла. Откатываясь назад, как волна от крутого берега, отходили и снова бросались вперед со страшным: «Даешь!». Ничто не помогло полякам: ни сети проволочных заграждений, ни отчаянное сопротивление гарнизона, засевшего в городе. Утром, 27 июня, переправившись в конном строю через речку Случ, буденновцы ворвались в Новоград-Волынский, преследуя поляков по направлению местечка Корец». У Новоград-Волинській операції у складі 14-ої кав. дивізії брали участь О.Я.Пархоменко, А.І.Єрьоменко . Але видатну роль у визволенні міста від поляків зіграв саме С.К.Тимошенко і його дивізія.