Брусилівський район розташований у південно-східній частині Житомирської області. Територія району - горбиста рівнина
(відроги Придніпровської височини), розчленована широкими долинами річок. Найбільша річка району – Здвиж, на якій
знаходиться Водотиївське водосховище. Корисні копалини: торф, пісок, глина, мергель, граніт. Грунти переважно темно-сірі
та сірі лісові.
Річка Здвиж бере початок з болота біля села Грубське і протікає в Брусилівському районі Житомирської області, а також в Макарівському, Бородянському, Іванківському районах Київської області. Впадає в річку Тетерів (бас. Дніпра). Довжина р. Здвиж становить 145 км, площа басейну 1775 км2. Долина річки має форму трапеції шириною до 4 км, глибиною до 25 м. Русло помірно звивисте шириною до 20 м, глибиною (межені) 1-2 м. Наклон річки 0,59 м/км. Починає замерзати р. Здвиж, як правило, в кінці листопада, а розмерзається в середині березня. Для регуляції стоку річки побудовані водосховища. Одне з них – Водотиївське знаходиться приблизно в 4 км від райцентру Брусилів. Літом тут чудова рибалка та місце для відпочинку. В лісах, що знаходяться на берегах Здвижа багато ягід та грибів.
Брусилівський район є наймолодшим районом у Житомирській області і найменшим за площею – близько 625 км2. Він утворений у 1990 році, що було обумовлено переселенням на територію сучасного Брусилівського району мешканців переважно Народицького району Житомирської області, які найбільше постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС. З 1962 до 1990 року селище міського типу Брусилів та села району входили до складу Коростишівського району Житомирської області, а до того часу був райцентром спочатку в складі Київської області до 1937 року, а потім Житомирської області.
Історично Брусилiвський район був утворений в 1923 роцi, до складу Житомирської областi увiйшов 22 верееня 1937 року в
результатi подiлу Київської областi. В ньому було 34 населених пункти, якi пiдпорядковувалися 28 сiльським Радам. До
складу району входили Вiльнянська, Вiленська, Здвижкiвська сiльськi Ради, якi нинi належать до Коростишiвського району,
i не входили Скочищенська, Соболівська, Гнилецька (нинi Долинiвка), Озерська, Бикiвська та Западнянська сiльськi Ради,
якi тодi належали Корнинському району.
Нині у Брусилівському районі проживає близько 16,5 тис. осіб, з яких близько 6 тис осіб, що мають статус потерпілих від аварії на ЧАЕС. На території району розвинена харчова промисловість, виробництво будівельних матеріалів і лако-фарбної продукції та сільське господарство, яке спеціалізується на рослинництві та тваринництві. В смт. Брусилів працює цех з переробки льону, який за рахунок власних коштів побудовало ТОВ "Агрофірма Брусилів". Не дивлячись на те, що сільськогосподарське виробництво займає в районі провідне місце, значна увага приділяється розвиткові переробної галузі. В районі працює завод з переробки молока, який виробляє широкий асортимент продукції: молоко пастеризоване, масло, казеїн, ряжанку, кефір, сметану, вершки пастеризовані, глазуровані сирки. У районі працюють 2 цехи з виробництва ковбасних виробів та приватне підприємство з виробництва рибної продукції.
Провідну роль в наповненні місцевого бюджету відіграє торгівля. "Брусилівський базар" відомий ще з давніх-давен своїми недільними ярмарками, на які з’їжджаються виробники та торговці з Житомирщини, Київщини, Вінниччини, Хмельниччини, Черкащини та інших регіонів України. Він і понині розташований у тому ж місці, де і колишній міський ринок за часів Речі Посполитої, а саме на шляху "від Кракова до Кийова".
На території Брусилівського району розташоване селище міського типу Брусилів та 36 сільських населених пунктів. В адміністративному відношенні район складається з 1 селищної та 18 сільських рад. В районі 24 загальноосвітні школи, 6 дитячих садків, одна ДЮСШ, 12 ФП, 6 ФАП та 6 амбулаторій, лікарня, поліклініка. Крім районного будинку культури, є 17 клубів та 12 сільських Будинків культури, 26 бібліотек, історико-краєзнавчий музей, дитяча музична школа, відділення 3 банків.
Перші літописні згадки про річку Здвиж та Здвижень-город (нинішня Здвижка) зустрічаються в "Літопису руському" під роками 1097 та 1151. У збірнику документів "Архів западноруських уніатських мітрополітов", виданому в 1897 році, є виписки 13 судових справ, у яких під роком 1525 кілька разів згадується Брусилівщина, Брусилів та окремі наші села у такому написанні: Костюковець (певно, Костовці), Високе, Ставише, Осівець (звичайно, Осівці), Озерани, Привороттє, Корбачин (нинішні Привороття і Карабачин). Надзвичайно цікавими є описи сіл Брусилівщини, видруковані відомим українським краєзнавцем Леонтієм Похилевичем у його книжці "Сказаніє о насєльонних мєстностях Кієвской губернії". Книга видана у 1864 та перевидана із доповненнями у 1887 роках. Зрозуміло, що всі статистичні дані про кількість жителів, угідь, церкви і таке інше Л. Похилевич подає приблизно на середину XIX століття.
Селище міського типу Житомирської області, райцентр, розташований на р. Здвиж, за 85 км на захід від Києва, на 80 км на схід від обласного центру Житомир та за 25 км від залізничної станції Скочище. Площа 16,5 км2. Населення - 5,1 тис. осіб. Національний склад - 98% українців, решта - переважно поляки і росіяни. Автобусна станція має зв?язок з містами Київ, Житомир, Фастів, Народичі, Малин, Радомишль, Коростишів. Через смт. Брусилів проходять транзитні маршрути на м. Попільня, м. Андрушівка, м. Вінниця. Колишня назва Брусилова – Здвиженськ, який згадується в Іпатіївському літописі 1097 р. і 1150 р., хоча засноване селище значно раніше.
Вперше назва Брусилів датується 1543 р. за часів Литовсько-Руської держави. В період Київської Русі Брусилів був "градом з укріпленим дитинцем", а в часи феодалізму це було значне на той час місто з розвиненими ремеслом і торгівлею. У 1585 р. йому було надане магдебурзьке право. Протестом проти соціально-економічного гніту Польської шляхти була участь населення в повстаннях К. Косинського і С. Наливайка. Під час визвольної війни 1648-1654 рр. Брусилів був сотенним містом Паволоцького полку. За Андрусівським перемир'ям 1667 р., Брусилів залишився під владою Польщі, жителі під час Коліївщини вступали до загонів І. Бондаренка. За часів володіння Брусиловом Чацьким був збудований кам'яний замок, 1787 р. - костел, при якому існувала школа, а пізніше заснований кляштор Ордена капуцинів.
Після 2-го поділу Польщі Брусилів було приєднано до Росії, і в 1797 р. він став волосним центром Радомишльського повіту Київської губернії. На початку XX ст. у Брусилові нараховувалось близько 14 тис. жителів. З часом Брусилів почав занепадати і з містечка перетворився на село. Великих матеріальних збитків і людських жертв зазнав під час Другої Світової війни. Нині тут працюють хлібо- та молокозавод. У селищі - 2 загальноосвітні школи, дитячий садок, районна поліклініка, районна лікарня, районний Будинок культури, дитяча музична школа, дитячо-юнацька спортивна школа, 2 бібліотеки, центр юнацької творчості "Мрія", історико-краєзнавчий музей. Функціонують відділення 3 банків. Діють релігійні громади Української Православної Церкви, Української Православної Церкви Київського патріархату, Римсько-Католицької Церкви, Церкви Християн віри Євангельської, Церкви незалежних християн віри Євангельської "Блага вість". У селищі є пам?ятки архітектури - залишки костелу і кляштору Ордену капуцинів (1787 р.), городище в центрі Брусилова (ХІ-ХІІ ст.), замчище (XIV ст.), 2 могили на північному сході околиці (ХІІ-ХІІІ ст.).
В 1790-м году Екатерина II дарит Брусилов вместе с населяющим его людом Николаю Васильевичу Пушкину - родственнику
великого русского поэта. Интересно, что Брусилов в связи с Пушкиным фигурирует и в русской литературе. Причем в
довольно курьезном ракурсе.
Сказку «Конек-Горбунок» написал не Ершов. Гвардии Семеновского полка поручик Ершов ничего не мог написать, поскольку был неграмотен и даже читать не умел. Просто получилось так, что сел поручик Ершов играть в карты с самим Александром Сергеевичем Пушкиным и поэт продулся ему в пух и прах. В конце концов осталась при себе у Пушкина только рукопись недавно написанной им сказки «Конек-Горбунок». Вот ее и поставил поэт на кон, дабы отыграться. Но не отыгрался.
После чего Ершов опубликовал пушкинского «Конька-Горбунка» под своим именем и гонорар оставил себе. Интересно, что этот эпизод фигурирует в Британской энциклопедии издания 1902 года, а местом необычной карточной игры названо село Брусилов Киевской губернии.
На самом деле название поселка к генералу-герою Первой мировой войны отношения не имеет. Хотя сам генерал Брусилов в «своем» поселке действительно пребывал - в марте 1916 года. Тогда генерал Брусилов был назначен командующим Юго-Западным фронтом, и в Брусилове с начала марта по середину апреля размещалась его полевая ставка.
Побывала в Брусилове и родная сестра Ленина - Мария Ильинична Ульянова , как агитатор. После ее агитации в конце октября 1916 года из маршевого полка, направлявшегося на фронт и остановившегося на ночевку в Брусилове, дезертировали 140 солдат, которые впоследствии были пойманы, а восьмерых по приговору военно-полевого суда расстреляли.