Площа ЛЕСI УКРАЇНКИ

Ваховський Віктор Станіславович

Площа Лесі Українки, без сумніву, найстаріша в Новограді-Волинському. Найвірогідніше вона з’явилася після будівництва фортеці. Перед центральними воротами залишили вільне місце на випадок загрози нападу. Площа зі сходу межувала з мурами фортеці, які частково збереглися до наших днів. З півночі площа обмежувалася базаром – нині тут стоїть житловий будинок № 3 з поштовим відділенням на першому поверсі. З півдня стояв костел, за яким був яр де протікав ручай. Нині ця територія забудована багатоповерховими будинками. А з заходу площа переходила в Соборну вулицю (нині Шевченка).

 

Від площі, крім Соборної, починалося ще декілька вулиць. На південь йде вулиця Рози Люксембург яка до 26 червня 1921 року називалася Томарівською. Свою назву вона одержала у 1886 роцi на честь колишнього Волинського губернатора Томари . На північ простягається вулиця Шолом Алейхема. Стара назва – Шкільна. Колись на площу виходила і вулиця Воїнів-Інтернаціоналістів, дореволюційна назва - Троїцька. У 1970 роках вулицю від площі відгородив п ’ ятиповерховий будинок (№ 7).

 

За рокі свого існування площа мала декілька назв: перша – Соборна, пов ’ язана з тим, що тут стояв Свято-Преображенський собор; друга – Базарна, бо на цьому місці знаходився найбільший базар міста і, нарешті, третя назва – Торгова також вказує на призначеня площі. Сучасна назва – імені Лесі Українки.

 

Свідком багатьох подій була площа. Вона бачила війська Богдана Хмельницького, який громив фортецю і місто. Тут ходив засновник фортеці - Костянтин Острозький і його онука княгиня Анна-Алоїза з Ходкевичів (Острозька). Саме за її ініціативи у 1600 році почалося будівництво костьолу Піднесення Чесного Хреста.

 

На площі побували Ісаак Бабель, який в трьох оповіданнях (“Пан Аполек”, “Костьол в Новограді” та “Перехід через Збруч”) описав події 1920 року в Новограді. Були тут Будьоний, Ворошилов, Раковський, Фрунзе, Затонський, Рибалко, Мануїльський. І просто неможливо обійти увагою той факт, що саме в Преображенському соборі хрестили Лесю Українку.

 

Площа була не лише місцем де люди обмінювалися крамом. Тут взнавали останні новини і привозили до своїх сіл і містечок. Це був центр не лише міста але й всього повіту.

 

Найстаріший план площі датовий 15 грудня 1798 року де показано розташування будинків і релігійних споруд. В самому центрі площі була ратуша. В ній, в той час, містилися судові палати і торгові лавкі. Рік будівництва споруди невідомий, але в “Словнику географічному земель Польських” за 1886 рік подано такий опис: “ Ратуша посреди базара, еще совсем недавно носила на себе черты ушедшего прошлого, сейчас отреставрирована, а вернее переделана на 2-х этажный четырехугольник, лишилась старых башен и ворот и содержит сейчас внизу ряды еврейских магазинчиков, сверху же - частные квартиры... ”

 

В Ратуші були державні установи. Напевне саме тут повинне було міститися губернське керівництво. Коли створювали Волинську губернію фаворит російської імператриці Катерини ІІ Зубов обрав губернським центром Новоград-Волинський. Але за браком « присутственн ых мест» , державні установи тимчасово розмістили в Житомирі. А де-юре Звягель позбавився губенського статусу у 1804 році, остаточно передавши ці повноваження Житомиру.

 

23 червня 1935 року за наказом місцевої влади військові Новоград-Волинського гарнізону підірвали Преображенський собор. Така ж само доля спіткала і костьол. Їх рештки збереглися і в повоєнні роки. На місті собора почали будувати Будинок Рад. Навіть встигли звести колонаду висотою в два поверхи, але розпочалася війна і будівництво припинили.

 

З релігійних споруд, які містилися на площі, найбільше повезло центральній синагозі. Вона простояла до 1960-х років. Хоча функції релігійного закладу перестала виконувати в 1930-х роках під час масштабної антирелігійної кампанії.

 

Довгий час площа мала невиразний вигляд. Все змінилося з активною забудовою площі в 1970-х роках. Звели Палац культури, який закрив панораму від міста на руїни фортеці і річку. Знесли на площі старі будинки (в тому числі і дом ксьондза, де зупинявся Будьоний, Ворошилов, Бабель). На їх місті тепер газон. Остаточно ландшафт міста змінено з закінченням будівництва дев’ятиповерхового житлового будинку по вул.Рози Люксембург.