Леонід КОГАН, краєзнавець.
"Після
кількох нудних етапів ми нарешті досягли скелястих берегів Случі та побачили замок і розкидані будинки Новгорода, гідної
столиці дикої Волині", — такими словами починається розповідь англійського художника і мистецтвознавця Дж.-Т.Джеймса про
приїзд до нашого міста в липні 1814 року.
Джон-Томас Джеймс (John Thomas James) народився 23 січня 1786 р. в англійському містечку Рагбі у родині директора школи. Ще під час навчання в приватній школі виявляв неабиякий талант у живопису і в 1803 р. отримав медаль 1-го ступеня від Товариства заохочення мистецтв і наук за малюнок собору. Наступного року він стає студентом коледжу Кріст Черч в Оксфорді, а після присвоєння йому вчених ступенів бакалавра і магістра суміщає навчання з викладанням.
Після поразки війська Наполеона Бонапарта в англійців, нарешті, з’явилася можливість робити подорожі по Європі. Мріє про це і молодий Джон-Томас. У червні 1813 р. він перериває навчання і разом з іншим студентом коледжу Дж.М.Рідделлом вирушає в дорогу. Після двотижневого плавання вони прибувають у шведський порт Гетеборг. Подальший маршрут був таким: Мальме (кінець липня) — Росток — Потсдам — Берлін (серпень-вересень) — Штральзунд — Карлскруна (6 жовтня) — Норрчепінг (14 жовтня) — Стокгольм. Тут мандрівники перезимовують, а в середині лютого наступного року продовжують подорож: Аландські острови — Або /Тампере/ — Гельсінкі (2 березня) — Виборг — Петербург. В останньому Дж.Т.Джеймс перебуває від середини квітня до середини червня. Тут його новим попутником стає В.Макмічел, стипендіат-дослідник Оксфордського унівеситету. Після Санкт-Петербурга вони пересуваються за маршрутом: Великий Новгород — Твер — Москва (кінець червня — початок липня) — Смоленськ (9 липня) — Новгород-Сіверський (16 липня) — Чернігів — Київ.
Дорогою Дж.Т.Джеймс веде щоденник, куди записує свої спостереження. Опис місць перебування часто переривається тривалими історичними екскурсами та загальними роздумами про сучасне політичне становище в Європі. Образи деяких міст і ландшафтів він передає на малюнках.
23 липня мандрівники перетинають кордон Волинської губернії, котру він чомусь вважає польською територією, і прибувають у Житомир. На шляху від Житомира до Новограда-Волинського гості ведуть спостереження за навколишніми ландшафтами: «Місцевість, в якій ми зараз подорожували, в цілому являла собою нерозчищену смугу боліт і лісів ... Ми нічого не чули, крім ляскоту батога візника, що лунав з глибини лісу. Жодного сліду людських істот, за винятком попелу від багаття якогось одинокого подорожнього де-не-де під деревом, ми не бачили». Але поступово враження поліпшувалися. Несподівано зникли комарі, котрі сильно дошкуляли їм вночі на шляху від Москви до Києва. Увагу мандрівників привернули хрести на роздоріжжі з обценьками, цвяхами, губкою, тростиною, драбиною та відповідним надписом. Сподобались їм кінні поштові станції, які Дж.Т.Джеймс порівнює з караван-сараями. Кращий вигляд, на його думку, мали сільські будинки, стіни яких були акуратно оббиті дерев’яною дранкою.
Наступним пунктом подорожі був Новоград-Волинський. «Піднялися ми на пагорб, де він розмістився, і почули життєрадісні звуки скрипки. Цікавість погнала нас до будинку, звідки лунала мелодія. Там ми побачили польських селян, котрі розважали гостей під час весілля. Молодь виконувала улюблений національний танець — мазурку. Перед цим ми бачили цей танець на приватних зборах у Петербурзі, але тут він виник у своїй споконвічній природній формі й був однією з найхарактерніших картин життя... Жінки не відрізнялися гарною зовнішністю або граціозними рухами, але були вкрай жвавими. За звичаєм спекотних країн, вони носили білі сорочки і нижні спідниці синього кольору з червоними окрайками... Їхнє волосся прикрашали великі вінки квітів, а ззаду звисали численні стрічки такого самого забарвлення.
Чоловіки виглядали не так яскраво, але поголили підборіддя, що для іноземців, які приїхали з Росії, було приємною новизною. Всі були настільки захоплені, що наше вторгнення залишилося непоміченим». Мандрівники, які зупинилися в готелі, з подивом прислухалися до звуків дзвонів і органу в супроводі пісень вечерні, що лунали з сусіднього костелу. Дж.Т.Джеймс згадує також сієнітову скелю, що піднімається на 30-40 футів над берегами ріки Случ. З наведених вище нотаток видно, що їх автор не мав чіткого уявлення про національний і конфесійний склад населення Волині.
Від нашого міста англійці рухалися далі за маршрутом Острог — Дубно — Радзивилів — Броди — Лемберг /Львів/ — Тарнув —
Краків і закінчили подорож у Відні в серпні 1814 р.
Після повернення на батьківщину Дж.Т.Джеймс публікує свій щоденник, що виходить з друку під назвою «Journal of a tour in Germany, Sweden, Russia, Poland during the years 1813 and 1814» /«Щоденник подорожі до Німеччини, Швеції, Росії, Польщі в 1813 і 1814 рр.»/ (Лондон, 1816; 527 c.). Успіх серед читачів цього ілюстрованого видання (воно містить 6 гравюр і 12 акватинт) був настільки приголомшливим, що його випустили ще двічі.
У 1816 р. художник їде до Італії і вивчає живопис у Римі та Неаполі. Незабаром після повернення в Англію він приймає сан священика, кидає навчання в Оксфорді й стає настоятелем церкви однієї невеликої парафії. Тут Дж.Т.Джеймс у вільні години займається літературною діяльністю. З-під його пера виходять дві книги про мистецтво — «Італійські школи живопису» (1820), «Фламандська, голландська і німецька школа живопису» (1822) і теологічна праця «Напівскептик, або міркування про загальний сенс релігії» (1825). А в 1826-27 рр. він випускає ілюстроване видання під назвою «Views in Russia, Sweden, Poland and Germany» («Види Росії, Швеції, Польщі та Німеччини»).
За цей період встигло вийти п’ять частин (в одному томі), що містять літографії, які художник власноручно гравіював на камені. На них зображені місця, які Дж.Т.Джеймс відвідав під час подорожі 1813-14 рр. Літографії розфарбовані таким чином, що створюють ефект оригінальних малюнків. На одній з них зображено місто Новоград-Волинський: вигляд фортеці з протилежного берега ріки Случ. Поблизу фортеці добре видно костел, ліворуч від нього — будинки єврейського кварталу Нідер, а праворуч, на задньому плані, — купол якоїсь споруди (ймовірно, старого собору). Назва міста (Novgorod Volhynskoi) дещо спотворена, але в цьому немає нічого дивного. Адже навіть в російських офіційних джерелах того часу нерідко писали «Новгород-Волынск».
Публікація цього видання була перервана в зв’язку із заміщенням Дж.Т.Джеймсом вакантної посади в єпископаті Калькутти. У червні 1827 р. він був рукопокладений в єпископа, а в січні наступного року прибув до індійського міста Калькутти. У червні 1828 р. молодий єпископ відвідує західну частину своєї діоцезії, де лютувала епідемія холери. Незабаром йому було наказано здійснити морську подорож до Китаю. Під час плавання він занедужав і 22 серпня 1828 р. помер. Поховали його з усіма почестями в малайзійському місті Пенангу.
Дорожні нотатки Дж.-Т.Джеймса дають нам рідкісну можливість побачити Волинь початку XIX ст. очима іноземного мандрівника, а його літографія Новограда-Волинського є найпершим зображенням цього міста, що дійшло до нас.