О.М.Провоторов , член Національної спілки краєзнавців України.
Чи святкував хто, чи ні, але 22 січня (за старим стилем) 1796 року Катериною ІІ був затверджений герб Волинського губернського центру – міста Новоград-Волинський. Тобто 215 років тому, коли на цілих дев’ять років наше місто відібрало польську славу Житомира як центру Київського воєводства, а у Луцька – Волинського, - герб нашого міста цілих 60 років був і гербом Волинської губернії і обов’язково розміщувався у верхньому полі щитів гербів усіх волинських міст.
Хоча цей герб і був наданий саме російською імператрицею але його коріння суто українське. Тобто він є старим гербом Волині, що існував ще за часів Галицько-Волинського князівства. Про це було спеціально зазначено в опису герба.
Тобто, у спадок від “клятої” Російської імперії наше місто отримало один з найдавніших гербів рідної Волині. Хіба це не дарунок? Адже незважаючи на багатолітні зусилля нам і досі не вдалось знайти грамоту про надання місту магдебурзького права, а значить і самий перший герб міста. Хоча на перших етапах пошуків нам дуже допомагав А.Б.Гречило, тоді співробітник Львівської археографічної експедиції АН УРСР. Нині голова Всеукраїнської геральдичної спілки. Він шукав сліди нашого герба у Польщі. Адже у ході буремних подій XVII ст. міський архів і архів князів Острозьких у Дубно було знищено.
Наданний місту 215 років тому герб, як і усі дійсно історичні герби в основі є дуже простим – золотий щит з червоним чотирикінцевим хрестом. Звісно в полі герба була і обов’язкова російська “пташка” – двоголовий орел з атрибутами, але це вже “за дужками” цієй статті. Двохколірне рішення щиту – ще одне свідчення древності цього герба. Колір мав також символічне значення. Золото позначало багатство, силу, вірність, чистоту, постійність, червоний – мужність, хоробрість, незламність у боротьбі. Хрест – належність до християнської віри. Ось що отримало 215 років тому у легітимний спосіб наше місто – стародавній герб цілої Волині!
Чи була спроба замінить з введенням нових геральдичних правил у 1856 р. замінить нашому місту герб? Звісно була, адже згідно цих правил наша Волинська губернія отримала новий герб – срібний хрест в червоному полі. До речі цей герб і досі широко зустрічається у сучасних гербах і прапорах міст і областей Великої Волині.
У 1863 р. був розроблений чудовий проект Б.Кено у варіанті другорядній геральдичної фігури “більша частина права”, де і більша і менша частини мали по срібному хресту в червоному полі. Але він не був затверджений і до часів Незалежної України входив в усі довідники як незатверджений герб Новоград- Волинського. На жаль ми і цім варіантом вчасно не скористались. Зате зараз символіка незатвердженого герба нашого міста...цілком відтворена у прапорі Волинської області! Тобто по простому - “файні” луцькі “хлопці” просто у нас його “сперли”.
Звісно мали ми вже після багатолітньої перерви і типовий радянський герб. Але ключове слово тут саме “радянський”, тобто з “шестерьонками” і “колосками”. Єдине з цікавого, якщо що ми помиляємось було зображення “колби”, тобто ознака наявності у місті хімічної промисловості (тобто так і не збудованого за планами чергової п’ятирічки хімкомбінату). Але ми може і помилитись, адже пройшло більше 35 років, чи зберігся в місті значок з зображенням того герба?
Часто у керівників міста виникають дуже слушні ідеї, яки потрибують саме кваліфікованої, компетентної підтримки з боку в першу чергу - підлеглих. І якщо з боку інженерно-технічних і організаційних рішень проблем майже не виникає, то в інших сферах з цим питаннями буває іноді дуже сутужно. Хто саме підказав міському голові вже у далекому 1994 році ідею звернутись для розробки саме нового (!) герба міста саме до художника, а не фахівця з гербів тобто геральдіста (гербознавця) – зараз звісно вже не встановити. Хоча з намаганнями деяких чиновників зробити все “по-модньому” нам доводилось мати справу і пізніше. А ось з незнанням, що синонімами слова “дизайн” є “художнє конструювання” і “технічна естетика”, ми стикаємося і досі. Тобто досі зберігається можливість рекомендування керівникам міста “ окуліста” замість “гінеколога” – яка різниця, обидва ж лікарі а “окуліст” ще і менше “візьме”.
Що ж отримало наше місто майже 17 років тому? Герб, який не має ніякої історичної і наукової цінності, який нічого не викликає, крім чисельних зауважень з боку фахівців (іх в достатності давно має міська влада). Герб, який більш підходить якомусь сучасному багатію з купованим дворянським титулом а не дійсно історичному стародавньому місту.
Невже не можна було просто “одягнути” на щит шолом у вигляді міської корони і при бажанні девіз з назвою міста помістити за полем, внизу щита у вигляді стрічки? Прапор можна було вирішити ще простіше – червоний стяг з гербом міста у центральному полі. І все це можливо було зробити безкоштовно, власними силами. Великого герба досі не має навіть держава. Якими зусиллями або за яки гроші вдалось затвердити його у Киїєві? За гроші нам не відомо, але відомо, що зусилля були великими і важкими. Нас іноді терзає смутна підозра, дивлячись на те, що нашої Незалежності тоді тільки виповнилось три рочки, за цім могли стояти і певні ідеологічні мотиви.
Заради справедливості відмітимо, що прийняття сучасного герба міста у ті часи було безумовно позитивним кроком, але завдяки деяким “підказчикам” перший крок вийшов трохи незграбним. Але ж нашої Незалежності у цьому році – вже 20! Мабуть вже прийшов час робити більш тверді і впевнені крокі?
Найбільш зауважень викликала у фахівців гранична перевантаженість щита – 4 частин з щитком та ще і девіз назвою міста, 7 негеральдичних гербових фігур, 5 кольорів, недостовірність деяких саміх гербових фігур або іх прочитання. Тобто, з художньої точки зору сучасний герб зауважень не викликає, але вимогам до офіційного гербу історичного міста він геть не відповідає.
Особливі зауваження у краєзнавчій спільноти викликає негеральдична гербова фігура “Дзвін” з буквою “Z”. По-перше, головне - всі дослідники походження стародавньої назви міста, навіть І.Л.Тригуб незважаючи на різні погляди кожного з них, згодні в одному - ніякого відношення до цього не має. Бо перший дзвін навіть у Європі з’явився тільки наприкінці XIІ ст. По-друге, у геральдики гербова фігура “дзвін” має інше стандартне прочитання . Да і перша назва міста починалась з старослов’янської букви “В”, а не з латинської “Z” (хтось мабуть надивився в дитинстві “Зорро”).
Але, як казав Козьма Прутков: “Відшукай всьому початок і ти все зрозумієш!”. Краєзнавча спільнота міста, як і рідні і близькі, колишні учні і колеги-педагоги, і досі відчуває втрату свого члена – В.Б.Пилипенко. Але незадовго до своєї раптової смерті він розповів нам про те, де ж “витоки” легенди про дзвін. Віталій Борисович пригадав, що цю легенду придумав один з педагогів СШ №3 і там же на черговому семінарі вчителів історії міста ії і озвучив. Своєю “дидактичністю” вчителям історії вона сподобалась. і пішла ця легенда гуляти по школах міста і саме через учнів отримало широке поширення. Сталось це наприкінці 60-х - початку 70-х років XX ст. Тобто у той час коли навіть ще не вийшов у світ том “Історія міст і сіл УРСР, Житомирська область” (1974 р.) і не було жодного офіційного матеріалу з історії міста, а розповідати дітям щось було треба. Зараз у тих дітей вже власні онуки ходять до школи.
Звісно ця суто сучасна, нашвидкуруч придумана легенда, тобто сучасний усний твір казково- фантастичного характеру, ніякого відношення до історії міста, походження його першої назви - не має. Що у краєзнавців викликає широке використання дзвона у міський символіки, навіть на великому гербі міста його використано двічі – читач мабуть зрозуміє сам. Але, звісно є і питання – що взамін?
Виходячи з вищезгаданого і нещодавнього звернення міського голови повстає питання – чи потрібен нам пам’ятник саме кірпичу чи рогалику, коли вже маємо пам’ятний знак дзвону? Як правильно зауважив В.А.Костюк – справа тільки у його “розкрутити”, але як пам’ятки саме дзвону, без “легендарного” навантаження.
Якщо за 17 років у нас ще ніхто не “спер” наш стародавній Волинський герб (дуже “ласо мий шматок” для інших міст), без особливих фінансових затрат можне було б до нього повернутися, залишив сучасний герб міста в якості офіційного герба міського голови. Нічого страшного в цьому не має, природний процес розбудови незалежної держави і нашого міста як невід’ємної ії частини. Тільки б не спізнились.
Туристам з Європи буде дуже важко пояснювати чому у стародавнього міста – герб – “новодел”. Для Європи це не просто дивно, але навіть дико. Для начала питання можне хоча б розглянути на комісії з питань топоніміки і охорони культурної спадщини. Хотілось також у разі винесення на засідання питання по гербу почути зауваження фахівцем, яке вже давно має міська Рада у своєму розпорядженні.
Чи достойно розпорядились ми своєю історичною спадщиною, чи неї вже поцупили інші? Якби це не зробило якесь обласне місто, на кшталт Луцька. Тоді вийде, що Волинська область “сперла” обидва наші герби, що не здивує. Адже вони зараз намагаються “сперти” у нас славу нашого міста, як Батьківщини Великої Українки. “Нахаби” до Верховної Ради дійшли з гаслом “Колодежне – Батьківщини Лесі, подайте на ювілей хто скільки може”. Й їм таки “подали”, цім “нахабам”. Чи “подадуть” після цього нам? Пообіцяли. Так що треба бути гранично пильним!
Ось такі трохи непарадні замітки з приводу 215 річниці отримання першого відомого герба нашого стародавнього міста, а з гербом і міською символікою щось робити такі треба.