Окупація міста 1941-1944 рр. - Страница 3 - Форум
Воскресенье, 26.03.2017, 22:54
Приветствую Вас Гость | RSS

Новоград-Волынский

Окупація міста 1941-1944 рр. - Страница 3 - Форум

[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
Страница 3 из 5«12345»
Форум » Новоград-Волынский » Война » Окупація міста 1941-1944 рр. (Спогади, документи)
Окупація міста 1941-1944 рр.
lytvynecjgeniaДата: Пятница, 11.12.2015, 19:22 | Сообщение # 31
Полковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 150
Репутация: 2
Статус: Offline
Такий документ видавала медкомісія молоді, яку спасали від Німеччини:


Прикрепления: 2775308.jpg(271Kb) · 2681802.jpg(209Kb)
 
lytvynecjgeniaДата: Воскресенье, 20.12.2015, 14:00 | Сообщение # 32
Полковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 150
Репутация: 2
Статус: Offline
З архіву ЦДАВО

Прикрепления: 9816948.jpg(212Kb)
 
lytvynecjgeniaДата: Воскресенье, 20.12.2015, 18:50 | Сообщение # 33
Полковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 150
Репутация: 2
Статус: Offline
"Звягельське слово" від 9 вересня 1942 р.


Об"ява

Доводжу до відома громадян м. Звягля, Лубчиці та Олександрівки про те, що 1 жовтня ц. р. кінчається ІІ термін сплати податка за собак.

Громадяни, які зареєстрували собак і не сплатили податок повинні у зазначений термін оплатити. За кожен просрочений день нараховується пеня.

Податкова інспекція.


В різних гебітскомісаріатах був різний податок на собак: від 150 до 200 карб.
 
lytvynecjgeniaДата: Четверг, 31.12.2015, 10:06 | Сообщение # 34
Полковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 150
Репутация: 2
Статус: Offline
Звіт одного з похідних роїв про організацію української влади на Звягельщині.

Без дати

Звіт


В Звягелі нас приділили зорганізувати район у Городниці, як рівно ж і після у Бронницях , Осожі (а третього не пам’ятаю). З Городниці ми відійшли до Бронницю.

Зараз першого дня зорганізували тамошній уряд. Населення дуже прихильно відноситься
до нашого Проводу. На другий день о год. 8 веч. мусіли вицофатись з того села
тому, що 2 км від села, в котрому ми перебували, знаходьсь банда.

Як нам сказав чоловік Борового (до котрого ми відійшли з Бронниць), що цього дня о 9 год. прибула часть цеї банди, ночувала в тім будинку, з котрого ми перед годиною виїхали.

В Боровому життя організоване дуже добре. Провідником цього району був член ОУН…
друг, разом з тамошнім священиком проводили і проводять освітну справу добре.

З Борового казав нам ройовий відійти до Рівного, тому щоби не втратити дальших зв’язків. Опустили ми ці підрайони для того, що неможливо було там втриматись зі вигляду на це, що в тамошніх лісах є величезні загони совітських вояків, а німецькі війська там ще не були.

Люди казали, що є німці, лише не обмундировані. Лише їм дивно було, що ми проголошували незалежність Української Держави. Отже, до Звягля ми не могли дістатись через те, що там знаходяться банди. Їдемо до Рівного. По прибуттю до Рівного і оголошення нашого прибуття ми ждемо на наказ. Другого дня приходить друг з Проводу і каже людям розійтися домів.

Не описую цього всього, бо я не є дуже поінформований в справах, як мій друг, що був ройовим.
Слава Україні.

ЦДАВОВУ: Ф. 3833.
– Оп.1. – Спр. 14. – Арк.12.
 
lytvynecjgeniaДата: Суббота, 02.01.2016, 09:33 | Сообщение # 35
Полковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 150
Репутация: 2
Статус: Offline
Про створення поліції на терені Житомирської області
Постанова Житомирського обласного управління від 30 липня 1941року


Обговоривши питання про утворення на терені Житомирської області поліції для охорони майна та особистості громадян і боротьби зі злочинністю, Житомирське обласне
управління постановляє:

Утворити поліцію,а саме:

А. В містах Житомирі та Бердичеві визначити посади Шефів поліції з підпорядкуванням
безпосередньо голові обласного управління.

Б. В інших районах визначити посади – інспекторів районової поліції.

В. На область утворити посаду – інспектора обласної поліції.

Г. На посади інспектора обласної поліції, інспектора районової поліції та Шефа поліції міста призначає голова обласного управління.На посади виконавців та вартових поліції призначає своїм наказом інспектор обласної поліції.

Д. Оперативною роботою поліції безпосередньо керує відповідний Шеф поліції та інспектор районової поліції під відповідним наглядом та керівництвом інспектора обласної поліції.

Е. Вся поліція підпорядковується голові обласного управління.

Ж. Органи поліції виконують чинні розпорядження та пропозиції всіх органів влади та, зокрема, керівників міських і районових управлінь, погоджуючи з ними всі справи
місцевого значення.

З. Ввести в поліції дисципліну, відповідну до військової.1. Наказати Шефам поліції міст, інспекторам радонової поліції на протязі 5 днів проробити разом з
головами міст та районових управлінь і піднести на затвердження обласного
управління контингент виконавців та поліцейських вартових.

К. На селах встановити сільських вартових на 10 дворів одного на чолі з сільським соцьким і підпорядкувати сільську варту та соцького сільському старості.

Л. Соцький і вся сільська варта в своїй оперативній роботі підпорядковуються також інспекторам районової й обласної поліції і виконують чинні розпорядження всіх Державних Установ.

Голова Житомирського обласного управління Яценюк
Секретар обласного управління Ясінський
«Українськеслово» (Житомир). – 1941. – 7 серпня.
 
lytvynecjgeniaДата: Четверг, 21.01.2016, 19:53 | Сообщение # 36
Полковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 150
Репутация: 2
Статус: Offline
С. Стельникович. «Житомирсько-Вінницькийрегіон в умовах нацистської окупації».Антисоціальні діїщодо місцевого населення, серед яких знущання, побиття, вбивства, гвалтування
жінок здійснювали у стані алкогольного сп’яніння окупанти. Вони чинили вказані
злочини й тверезі, але у стані алкогольного сп’яніння ці «інциденти» набували
особливо брутальних форм. У серпні 1943 р. група п’яних німецьких солдат і
офіцерів у м. Звягель пізно вночі здійснила спробу ввірватися в один із
будинків. Оскільки жителі відмовилися відчиняти двері, гітлеровці його спалили.
Разом із будинком заживо були спалені 11 його мешканців».
 
lytvynecjgeniaДата: Четверг, 21.01.2016, 20:15 | Сообщение # 37
Полковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 150
Репутация: 2
Статус: Offline
Новоград-Волинський.Історія міста.…Репресіїпродовжувались і надалі. 11 вересня 1943 р. група німецьких солдатів і офіцерів
пізно вночі оточила 2 будинки на вул. Перекопській, і ногами почали грюкати у
двері. Перелякані мешканці не відчиняли, фашисти підпалили будинки. Вийти з них
було неможливо, бо німці закрили двері знадвору, у вікна стріляли з автоматів. Живими
згоріло 12 чоловік (якщо порахувати по прізвищам). Виникаютьпитання:
  • Різні дати: серпень і вересень.
  • Різна кількість жертв.
  • Причини загибелі: в першому випадку – підпал п’яними солдатами; в другому – цілеспрямована акція.
  • І основне питання: де історична правда.
    Повідомлення попереднє опирається на документи ДАЖО, ф. Р-2636, оп.1, спр.65
  •  
    koganzvilДата: Суббота, 23.01.2016, 23:37 | Сообщение # 38
    Генерал-майор
    Группа: Пользователи
    Сообщений: 321
    Репутация: 4
    Статус: Offline
    Ближче до істини автор книги "Новоград-Волинський. Історія міста". На користь цього свідчить документ із першоджерела, що зберігається у міськархіві (ф. 413 оп. 1 спр. 4 арк. 13):

    Прикрепления: 2708440.jpg(242Kb)
     
    lytvynecjgeniaДата: Воскресенье, 07.02.2016, 12:26 | Сообщение # 39
    Полковник
    Группа: Пользователи
    Сообщений: 150
    Репутация: 2
    Статус: Offline
    С. Стельникович. «Житомирсько-Вінницькийрегіон»
    Єдиною постійно
    діючою міжрегіональною автобусною лінією, відкритою 22 березня 1942 р., яка
    проходила через генеральний округ «Житомир», був маршрут «Рівне-Київ». Автобус
    вирушав з Рівного до Києва через Звягель, Житомир та Коростишів по понеділках
    та четвергах, а з Києва до Рівного – по середах і суботах. Із 28 липня 1942 р.
    це сполучення було поширене до Львова; автобус із Рівного на Київ курсував у
    понеділок, середу та п’ятницю.
    «Голос Волині» (Житомир)25 березня, 1942 р.
     
    lytvynecjgeniaДата: Понедельник, 09.05.2016, 07:16 | Сообщение # 40
    Полковник
    Группа: Пользователи
    Сообщений: 150
    Репутация: 2
    Статус: Offline
    22 червня батько прийшов з нічної зміни додому і приліг на ліжко. Я прилягла біля нього і дивилась у вікно. Бачу: летить багато літаків. Так запам’ятався мені початок війни.

    З початком війни багато євреїв виїхало в глиб країни. Вони покидали свої лавки. Так наші люди кинулися їх грабувати. Сестра Клава принесла собі іграшку. Я знайшла на городі пару сандалів, були на мене малі. Хтось вночі видно йшов з награбованим.

    Клава з нашими знайомими перед приходом німців пішла на схід країни. Але далеко не зайшли. Німці перерізали дорогу і Клава повернулась додому.

    Наші сусіди Сегал також виїхали. Перед виїздом вони попрохали батька, щоб той дивився за їх майном. І аж до їх приїзду у 1945 р. з Таджикистану наша сім'я займала увесь будинок. Батько всередині зробив перепланування будинку. Людина, яка не знала про це перепланування, думала, що друга половина хати – пустка.

    Нас це не раз виручало під час війни. Під будинком був підвал. Вхід до нього був з комори. В підвалі стояли ліжка. Там батьки переховали євреїв.

    Часто ночували наші родичі і знайомі. Німці розвішали оголошення, де тільки можливо було: на огорожах, стовпах, будинках. У них було
    вказано, на якій час і куди було потрібно зібратися євреям. Таке оголошення було зроблено по місцевому радіо. Також вулицями їздила спеціально обладнана машина, яка об’являла про місце збору.

    Євреїв гнали по нашій вулиці. Мама з дітьми вийшла в цей час на вулицю. Мама молода, гарна, з чорним волоссям. Конвоїри порахували, що мама єврейка. За неї з нами - і в колону. Виручив нас місцевий поліцай, який пояснив німцям, що мама українка.

    Він і вивів нас з колони. Наш будинок був великий і добротний, плюс до цього - стояв у центрі міста. Коли у місті з’являлись нові німецькі частини, то наш будинок завжди займали німці. Ми переселились жити в підвал.

    На території міського саду, п’ятої і другої школи німці влаштували концентраційний табір. Навколо табору - огорожа з колючої проволоки. Я з сестрою Клавою ходили до табору. Шукали свого дядька – Філончука Дмитра.

    Тоді ми не знали, що він загинув у перші дні війни. Поранені лежали на землі. Стогін, в повітрі стояв запах гниття.

    Німці часто по нашій вулиці водили військовополонених на роботу в бік Смолки. Багато з них мали торбинки. Коли йшли на роботу, то вішали їх на штахети. У ці торбинки мама, сусіди та інші мешканці міста клали щось з продуктів харчування. Увечері полонені забирали їх.

    Поліція міста розміщувалась у двох будинках. Один будинок трьохповерховий, напроти кінотеатру Щорса.

    Інший – навпроти міськсаду. Жандармерія знаходилась за третьою школою, в будівлі банку.

    Поліцаї носили темно-синю форму. У місті розташовувались і мадяри, у них була світла-коричнева форма.

    До війни в місті проживало багато німців. З початком війни хтось евакуювався, дехто залишився. Зі встановленням німецької влади багато німців було прийнято в органи влади.

    Спочатку німці ховали своїх солдат на кладовищі, де зараз Алея Слави. Коли вже не стало місця для поховання, то облаштували нове кладовище – на місце нинішнього стадіону.

    Труни привозили на машині чи підводі. Обов’язково давали салют з гвинтівок. Кожного разу при залпах салюту ми лякались. На кожній могилі була табличка з прізвищем похованого.

    Після війни там влаштовували кожної осені Виставку досягнень сільського господарства району. На початку 50-х років був відкритий стадіон.

    Наші родичі – Кроти – жили на Червоноармійській. Старший син, Константин, воював на фронті. Молодший залишився з батьками. Якось до них прийшли поліцаї і забрали молодшого для відправлення у Німеччину. Його та інших молодих хлопців і дівчат гнали колоною через нашу вулицю. Коли вони порівнялися з нашою хатою, то він - у хвіртку, і - в хату. Старша сестра також мусіла переховуватися від поліцейських облав, бо роками підходила для відправки у Німеччину.

    Нашого дядьку – Трифона Салко – усе таки спіймали, заперли у вагон. Ранком мав відправлятися ешелон з насильно мобілізованих працівників. Уночі місцеві підпільники, батько був з ними в ту ніч, відкрили двері і звільнили молодь. Серед них був і дядько. Він упізнав батька і дуже йому дякував.

    Після встановлення «нової влади» німці дозволили місцевій громаді відкрити церкву. На вул. Радянській, де зараз швейна фабрика, у приватному будинку була відкрита невеличка церква. Пізніше церква була відкрита в приміщенні кінотеатру, у великому залі.

    Спочатку німці влаштували там конюшню, а потім звільнили
    приміщення. Церква в кінотеатрі була велика, на стінах висіло багато ікон. Вхід був прямо з фойє. З мамою і сестрою Клавою ми туди ходили частенько.

    Під час окупації в місті була створена пожежна команда. Керівником був Сергій Крюков. Його сім'я жила біля пожежної частини. Я ходила до них і гралася з його двома дітьми. Крюков був повішений німцями у січні 1943 р., а сім'я – розстріляна.

    На Червоноармійській жив Ващук Костянтин, швагро мого чоловіка (був жонатий на сестрі мого чоловіка – Таїсі). Родом він з півдня України. В місті працював інженером на спиртозаводі. Був підпільником, у всьому йому допомагала жінка.

    Коли німці з поліцаями заарештовували Таїсу, то прихопили брата її. Але йому вдалося втекти по дорозі. Костянтин був повішений, а Таїсу німці розстріляли.

    Я пам’ятаю два випадки, коли німці вішали підпільників. Кожного разу німці зганяли місцеве населення на місце страти. Шибениця стояла на розі вулиць Соборності і Мамайчука.

    Батько на залізничній станції заробляв гроші, приносив пайок. Але продуктів на сім'ю не вистачало. Клава ходила в Корець, де міняла мазут (масло) на хліб. Мазут батько приносив з роботи. Клава і я фасували у маленькі баночки. Мазут був ходовий товар. Принесе Клава білий хліб з Корця - і мама дасть по скибці. Довго його смакуєш.

    Хліб пекли також самі. У батька було багато родичів у селі, і вони давали нам борошно.

    Будинок опалювався дровами. Батько договорювався з сусідами, які мали коней і їхали в Конотоп, де заготовлював дрова.

    Будинок освітлювався гасовою лампою. Гас діставав батько. Радіо у нас не
    було вдома. Але в центрі на стовпі висів гучномовець, і до нашої хати часто долітало: «Ахтунг! Ахтунг!»

    Батько брав участь у підпільному русі міста. Входив до групи підпільників залізничної станції. Збирав відомості про рух потягів. Як з’явились партизани, то став зв’язковим між підпільниками і партизанами.

    Під Новий 1944 рік німці принесли в нашу хату продукти харчування і наказали мамі приготувати святкову вечерю. Пам’ятаю, що було там згущене молоко і шоколад. Мама розтопила піч і почала готувати. Тут прибігають увечері німці, забрали продукти і пішли, більше не повернулись.

    По сусідству з нами жили німці. В ніч перед звільненням вони підпалили
    своє майно, яке не могли забрати з собою. Мама наказали бігти до сусідів, по допомогу. Добре, що пожежа саме розгоралась. З сусідами ми швидко погасли вогнище
     
    zwiahelДата: Четверг, 19.05.2016, 20:30 | Сообщение # 41
    Генералиссимус
    Группа: Администраторы
    Сообщений: 2400
    Репутация: 3
    Статус: Offline
    Очень интересные воспоминания , но не понятно кто их автор.
     
    lytvynecjgeniaДата: Четверг, 19.05.2016, 20:52 | Сообщение # 42
    Полковник
    Группа: Пользователи
    Сообщений: 150
    Репутация: 2
    Статус: Offline
    Додаток до повідомлення №40: Спогади Козачок (Філончук) Таїсії Антонівни - жительки м. Новоград-Волинський.

    В Житомирі в педуніверситеті є така книжка:


    В обласному архіві її нема.
    Прикрепления: 3950119.jpg(294Kb) · 3797572.jpg(268Kb)
     
    lytvynecjgeniaДата: Четверг, 19.05.2016, 20:53 | Сообщение # 43
    Полковник
    Группа: Пользователи
    Сообщений: 150
    Репутация: 2
    Статус: Offline
    Продовження:


    Прикрепления: 1959242.jpg(216Kb) · 4874780.jpg(411Kb)
     
    lytvynecjgeniaДата: Воскресенье, 22.05.2016, 08:25 | Сообщение # 44
    Полковник
    Группа: Пользователи
    Сообщений: 150
    Репутация: 2
    Статус: Offline
    1943 січня 28Директива генералкомісара гебітскомісару в Житомирі відносно відкриттяпублічних домів.Пан райсхкомісар України сповістив мені в нижченаведеному листі таке:Після обміну думками між райскамісаром та головнокомандуючим військовими силамиухвалено, що у відповідному числі більших міст України за допомогою цивільного
    управління відкриваються військовими управлінням публічні доми.Санітарне забезпечення покладено на військово-санітарних офіцерів.Ці установи будуть управлятись підприємцями Західної Європи. Головнокомандуючийзгоден, що 1-2 дні в неділю публічний дім був наданий службовцям цивільного
    управління.Пропоную вам підтримати міські комендатури наданням відповідних будинків імеблі при влаштуванні домів.До зазначених міст намічені між іншим Житомир та Звягель(новоград-Волинський).Лікар Кульбергначальник відділу охорони здоров’яЖОДА Ф.2, Спр.4, арк.4Переклад знімецької мови.
     
    lytvynecjgeniaДата: Воскресенье, 29.05.2016, 14:58 | Сообщение # 45
    Полковник
    Группа: Пользователи
    Сообщений: 150
    Репутация: 2
    Статус: Offline
    Далі уривки з книжки.




    Прикрепления: 6113986.jpg(124Kb) · 7154736.jpg(99Kb) · 6159659.jpg(83Kb)
     
    Форум » Новоград-Волынский » Война » Окупація міста 1941-1944 рр. (Спогади, документи)
    Страница 3 из 5«12345»
    Поиск: