Суббота, 29.04.2017, 19:23
Приветствую Вас Гость | RSS

Новоград-Волынский

Короткие заметки о городе. - Страница 15 - Форум

[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
Страница 15 из 15«12131415
Форум » Новоград-Волынский » История города » Короткие заметки о городе. (Интересные упоминания Новограда-Волынского.)
Короткие заметки о городе.
lytvynecjgeniaДата: Суббота, 14.01.2017, 18:19 | Сообщение # 211
Полковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 152
Репутация: 2
Статус: Offline
Спогади дочки Снегура Миколи Васильовича, Валентини Миколаївни.


Народилась я в Новограді-Волинському у 1943 р. Мама жила в бараці, за булочною. Народилась я в полі. Мама з тіткою в’язали жито чи робили ще якусь роботу.

Після мого народження мама перейшла жити в Гали, до своєї тітки. У 1945 р. дід купив хату, мені було тоді два роки. Далі ми, я і мама, поїхали з батьком на Західну Україну. Дід з бабою постійно писали батькові листи: «Їдь додому! Їдь додому! Там бандери».

У 1950 р. ми переїжджаємо у Новоград. Поселяємося в дідовій хаті. На початку вулиці була велика воронка від бомби. Дід з бабою виїжджають кудись під Львів.

Діда там назначають директором млина. Тато пішов працювати на пошту, працював телеграфістом. Робив до самої пенсії.

- А телеграф де знаходився?
- Де колись був магазин «Лілея», над дорогою. Ганок дерев’яний. Поруч була пошта. Я до батька ходила по дорозі в школу. А пошта знаходилась напроти столової, яка була біля кінотеатру.

- Пошта знаходилась в будинку, де зараз дитяча бібліотека?
- Так. Пізніше біля залізничного вокзалу відкрили відділення пошти, то батько перейшов працювати туди.

- У 1950 р. вам виповнилось 7 років. У яку Ви пішли школу?
- У п’яту.

- Де зараз п’ята школа?
- Ні, це велика школа. Я навчалась чотири роки у «маленькій» школі, це був філіал п’ятої школи. А маленька знаходилась, де зараз Будинок дитини. Аж туди ходила з Челюскінців, 1-4 класи. У п’ятий клас пішла у школу біля міського саду.

- Ви йшли у «маленьку» школу через центр?
- Так.

Розкажіть, будь ласка, що Ви бачили по дорозі?

- Зараз згадаю.Понад дорогою були хатинки біля горсаду, а на ту сторону, євреї щось продавали.

Були перукарні. Це на стороні, де був ресторан колись.А на цій стороні,де Укртелеком, був Будинок піонерів.

Я туди ходила. Де зараз «Білий дом» (тобто Міська Рада), там була швейна фабрика. А за швейною фабрикою – столова. Там єврейка працювала, що жила на нашій вулиці – Челюскінців.

Туди далі, в сторону вулиці Радянської (зараз Героїв Небесної сотні), йшли будинки. Туди ми ходили по хліб. Неподалік від пошти був великий будинок. Там проживало до дев’яти сімей. Телеграф, пошта, комісійний магазин і поворот до школи.

Комісійний магазин мав залізні, роздвижні двері.Напроти «Білого дому», де зараз будується церква, був Будинок культури. Ходила часто туди на
кіно.

- На базар ходили?
- Так, ми з мамою часто ходили. Розміщався у центрі, де зараз. Великий. Приїжджали на підводах з сіл лавки. Продавали різні речі. Багато було дерев’яних ларьочків. Була будка, де грек шив і фарбував взуття.

Як іти по Радянській до школи, була будка. Там відрізали куркам голови. Ці курки були для євреїв. Тільки на нашій вулиці жило шестеро євреїв.

- Хто торгував у магазинах?

- (Думає).Взагалі-то євреї. Був меблевий магазин. Знаходився на тій стороні, де Будинок культури. Один на усе місто. Стояв біля дороги. Вантажником працював родич євреїв. У нього була теліжка така велика, з довгою ручкою.  Коли мама купила шафу, то він нам привозив додому.
 
lytvynecjgeniaДата: Воскресенье, 15.01.2017, 11:50 | Сообщение # 212
Полковник
Группа: Пользователи
Сообщений: 152
Репутация: 2
Статус: Offline
- А по вулиці, яка веде зараз на Центральнийбазар? Глухова зараз.
- Не пам’ятаю багато вже. Гончарня була, де зараз магазин «Водограй». Там колись був старий автовокзал. Далі було болото. Де зараз п’ятиповерхові та дев’ятиповерхові будинки – поле було. Далі йшла канава і дорога.

- На місці технікуму що було?
- Жили євреї.Будинки стояли не густо. Жив єврей, який трусив сажу. Ходив з ящиком і віником. Його жінка працювала в столовій у «Морському». Сажу в місті трусили два брати.

- На місці меблевої фабрики?
- Маленькібудиночки.

- Автовокзал був у місті?
- У центрі, навпроти скверика. До нас часто у гості приїжджала тітка. То ми ходили на вокзал її зустрічати. Біля залізничного вокзалу стояв пам’ятник Сталіну. Потім його зняли?

- А де знаходився міськвиконком?
- Не знаю, я ніколи туди не зверталась.

- Напроти міського парку стояв будинок високий?
- Будинок? Так,був. У мене там подружка жила. То був гуртожиток від міліції. На 7-8 сімей, на два ходи. Високий фундамент.

- Ви казали, що батько працював на пошті. Після війни вона знаходилась у трьохповерховому будинку, а потім змінили місце розміщення. Ви можете сказати, де вона була?
- Так, так, у двохповерховому будинку, де зараз «Лілея». Сходи були високі, страшно було підніматись.

- Лікарня де розміщалась?
- Зараз там терапія. Ще було відділення, де баня. Поліклініка, де зараз травматологія. Де зараз вертушка, був будиночок маленький. Там був роддом. Потім його перенесли і він знаходився, де зараз.

На території був морг. Де сучасна поліклініка – стояли хатки.

- На демонстрації ходили?
- А як же.

- Розкажіть.
Йшли по Червоноармійській вулиці, виходили до булочної, далі на центр. Трибуна стояла біля кінотеатру. Пізніше її установлювали біля виконкому. Йшли військові.

На демонстрацію чи парад потрібно було ходити. Явка обов’язкова. Я у 1964 році пішла на машзавод і робила до пенсії, до 97-го року. Сказав начальник цеху на демонстрацію – значить йдемо усі.

- Маслозавод пам’ятаєте?
- Через дорогу стояв. Ми брали там «маслянку» і кормили свиней. Морозиво робили. Був там ларьок, хліб продавали. Завод одноповерховий, мав свою кочегарку.

- Біля зупинки «Автовокзал», як їхати на центр, що розміщалось?

- Олійня. Ходили туди по олію. Лляна, соняшникова. Купляли макуху.Усе помінялось.Колись хліб давали по дві буханки на руки. Пам’ятаю, єврей продавав морозиво в центрі. Безрукий.

Морозиво у паперових стаканчиках. Газована вода по 4 коп. за стакан.
Теліжка, на ній балони з водою.

- Де Ви розписувалося з чоловіком?
- Зараз скажу. На «Світанку», кут вулиць Кірові і Волі. Колись був ЗАГС біля базара, в центрі. Там ще фотоательє було.

- Де можна було поїсти в місті?
- На машзаводі столова. «Молочне кафе» на площі Лесі Українки і в центрі, біля кінотеатру напроти трьохповерхової будівлі, де зараз дитяча бібліотека, була столова).

У бік «пожарки» йшли хатки єврейські, зі ставнями.

- Яке відношення місцевого населення було до євреїв?
- Хороше відношення. Хоч вони і жили в центрі і торгували. У нас, на заводі, половина контори з євреїв.

У цеху працював тільки один єврей – Яша. Тільки він з євреїв працював руками. А інші – зами, поми, майстри – євреї. Як у місті почали давати
квартири, то ви думаєте, хто перший отримав? Євреї. Українці будували приватні будинки.Єврейські домівки знесли і дорога стала ширша.

- Де можна було купити газету?
- У кіосках. Їх було багато по місту.

- Дякуємо за інтерв’ю.
 
verhal2Дата: Понедельник, 17.04.2017, 20:35 | Сообщение # 213
Генерал-полковник
Группа: Проверенные
Сообщений: 895
Репутация: 7
Статус: Offline
Боты из Новограда!

Прикрепления: 2389914.jpg(131Kb)
 
shtryhДата: Пятница, 21.04.2017, 10:21 | Сообщение # 214
Лейтенант
Группа: Пользователи
Сообщений: 69
Репутация: 0
Статус: Offline
БОТЫ. biggrin 
Да сегодня это слово используется в совершенно в другом смысле.
Редко уже так обувь называют. Сейчас это используется в компьютерной среде. Бот это программа которая часто сама исполняет некоторые действия.
 
Форум » Новоград-Волынский » История города » Короткие заметки о городе. (Интересные упоминания Новограда-Волынского.)
Страница 15 из 15«12131415
Поиск: